НАБУТА КИШКОВА НЕПРОХІДНІСТЬ Набута кишкова непрохідність (НКН) є відносно частою хірургічною патологією дитячого віку і скдадає до 74% серед інших форм непрохідності у дітей. Класифікація: 1. Механічна непрохідність: - обтураційна (копростаз, закупорка клубком гнельмінтів, безоаром), - странгуляційна (спайкова хвороба), - змішана (інвагінація, заворот). 2. Динамічна непрохідність: - спастична, - паралітична. Розподіл кишкової непрохідності за формами і за частотою виникнення є доволі умовним, оскільки часто окремі форми непрохідності поєднують у собі різні механізми виникнення непрохідності. Так, інвагінація і заворот кишківника одночасно несуть у собі елементи обтураційної і странгуляційної непрохідності. Разом з тим, заворот кишківника у дітей часто є ускладненням однієї з форм непрохідності (обтураційної на фоні аскаридозу, інвагінації, странгуляційної і т.д.). Частина хворих зі спайковою непрохідністю відноситься до хворих з обтураційною непрохідністю, а інша частина - до странгуляційної непрохідності і т.д. У дітей найчастіше зустрічається інвагінаційна непрохідність (до 61% серед інших видів НКН), потім - спайкова (17%), обтураційна непрохідність (6,5%) і дуже рідко заворот (1,5%). У дорослих частіше зустрічаєтся заворот. За останній час значно скротилася кількість дітей з обтураційною непрохідністю внаслідок аскаридозу та дещо зросла кількість зі спайковою непрохідністю. Клінічна картина різних видів непрохідності є різноманітною і залежить від форми і висоти непрохідності, загального стану дитини, що передував непрохідності, віку дитини. Кишкова інвагінація (КІ) є найчастішою формою непрохідності у дітей і складає до 40-50% серед усіх форм кишкової непрохідності. Інвагінація – різновидність набутої механічної непрохідності кишок, де комбінуються странгуляція та обтурація. 60-70% набутої кишкової непрохідності припадає на инвагінацію. В 1781 році А.М.Амбодік вперше описав інвагінацію. Першу операцію зробив дитині Huschinson в 1871 році. В ці ж роки Гіршпрунг лікував дітей, які хворіли, клізмами. Значний внесок в розробку цієї патології зробили М.І.Пірогов, М.М.Дітеріхе, Т.Н.Краснобаєв, С.Д.Шерновський, А.А.Кісель. КІ полягає у входженні певного відділу кишки у просвіт нижче- чи, рідше, вищерозміщеного відділу. При цьому утворюються 3 циліндри: зовнішній (піхва) і 2 внутрішніх (інвагінат). Верхівку інвагіната (перехід внутрішнього циліндра в середній) називають головкою інвагінату. Збільшення розмірів інвагінату відбувається лише за рахунок завертання зовнішнього циліндра. Рідко утворюються подвійні інвагінати, які містять 5 циліндрів. Занурення інвагінату відбувається переважно ізоперистальтично, в аборальному напрямку. КІ може виникати у будь-якому віці. На першому місяці життя зустрічається виключно рідко. До 80% івагінацій припадає на вік від 4-х місяців до 1 року. Причиною інвагінації у віці до року вважають зміни у харчовому режимі (введення прикорму) та кишкові захворювання (диспепсії, коліти та ін.), що спричиняє тимчасову дискоординацію перистальтики з утворенням окремих ділянок спазму та розслаблення м’язового шару кишки, що, в свою чергу, сприяє зануренню одного сегмента кишки в інший. У старшому віці відносно часто виявляються механічні причини інвагінації: поліпи, дивертикули, вроджені вади ілеоцекального кута (мембрана Джексона, спайки Лейна), мезаденіти, пухлини кишкової стінки, стенози і т.д. Класифікація: 1. Тонкокишкова інвагінація (занурення тонкої кишки в тонку) - 3,5%. 2. Тонкотовстокишкова інвагінація: - здухвинноободова (ілеоцекальна) - занурення здухвинної кишки у ободову через баугінієву заслонку, потім в процес втягуються сліпа кишка і апендикс та нижче розміщені відділи товсої кишки - 41%. - подвійна здухвинноободова - занурення тонокї кишки в тонку, а потім в ободову через баугінієву заслонку, 3. Товстокишкова: - сліпоободова - занурення сліпої кишки у висхідну і далі - 52,7%, - товстокишкова - занурення товстої кишки у товсту - 2,8%. 4. Рідкі форми інвагінації: - ізольована інвагіна...